Я - вчитель...   І саме це чарівне слово неодноразово  змушує зазирнути  у  власне  серце, в свої думки, подумати не тільки про себе, а й про своїх вихованців.

      Приємно бачити, як на твоїх очах дорослішає людина, як прокидається в ній інтерес до знань, як з довірою і любов'ю йде вона до тебе за порадою...     

       Чи вистачить  мені  сил йти в ногу  з часом, бути цікавою, різною, новою?  Всі ці роки  я  слідую думці В. О. Сухомлинсього: "Успіх у навчанні - єдине джерело внутрішніх сил дитини, які  породжують  енергію для переборення труднощів, бажання вчитися". 

       Учитель - це стан душі. Це спосіб життя.

       Я - вчитель початкових класів. А початкова школа - це перша і, мабуть, найголовніша сходинка в новому житті маленької людини. І саме з неї дитина вирушає у «доросле життя». Адже від того, наскільки міцною буде та сходинка, буде залежати і подальше навчання маленької людини. Тому мені, як нікому іншому, необхідно постаратися якомога яскравіше і сильніше запалити в душах своїх вихованців ті іскорки, ті вогники, які згодом перетворяться в палаюче багаття пізнання і вивчення навколишнього світу, стануть їх дороговказними зірками.